Добрий день. Свято Віра, Надія, Любов та матір їх Софія відзначають всі православні люди. Як відзначають цей день, дізнаєтеся з цієї статті.

Три християнські чесноти

У вересні, 30 числа в Росії відзначається самий поетично-церковне свято - День пам'яті мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії. У народі його називають Вселенські бабські іменини.

історія свята

Його історія бере початок з II століття. Святі мучениці Віра, Надія і Любов родом з Італії. Їхня мати, праведна християнка Софія, дала імена трьом своїм дочкам відповідно до трьох християнськими чеснотами.

Свята Софія і три її маленькі доньки (Вірі було 12, Надії - 10, Любові - 9 років) відкрито проповідували віру в Ісуса Христа, коли все населення Риму поклонялось язичницьким богам. Серед населення з'являлися перші християни, які не шкодували свої життя за святу віру в Ісуса Христа.

Софія теж безмежно вірила в Христа і цього навчала своїх дочок. Намісник Антіох поспішив донести імператора Адріана (117 - 138) про таку поведінку матері і юних дів. Тоді король наказав переправити їх в Рим.

В Римі

Святі зрозуміли, для чого їх ведуть до повелителя і почали ревно молитися, просячи Спасителя надати їм стійкість, щоб перенести муки, які їм приготовлені.

Коли юних дів з матір'ю поставили перед імператором, всі, хто його оточував, здивувалися їхньому спокою: немов вони були покликані на якесь торжество, а не на страшні бузувірства. Кличучи сестер по одній, Адріан змушував їх поклонитися богині Артеміді, але дівчинки завзято відмовлялися це робити.

Тоді за наказом повелителя їх стали катувати з особливою жорстокістю, але мучениці тільки прославляли Небесного Жениха і не зрадили свою віру. Святий Софії приготували ще більш жорстоку кару: її змусили дивитися на страждання своїх дочок.

Софія не благає їх здатися, а, навпаки, просила, щоб вони зазнали всі муки в ім'я віри. Після всіх катувань діви були обезголовлені.

Мати Софія їх поховала, зберігаючи християнський звичай. Проплакавши три дні близько їхніх могил, вона померла від горя.

За перенесені страждання за віру, Софія разом з дочками була зарахована до лику святих. Після мученицької смерті їх мощі тільки через 600 років були поховані в Ельзасі, в церкві Ешо.

Значення свята полягає в тому, що святі Віра, Надія, Любов та Софія довели, що навіть тоді, коли ви безсилі перед тими, хто сильніший, необхідно висловити силу духу, мужність, ніколи не здаватися чорним силам.

Кого вітають в цей день

На бабині іменини в давні часи вітали всіх жінок, а не тільки з відомими іменами, причому свято відзначали 3 дня. У святкові дні, як це не дивно звучить, багато жінок плакали про свою важку долю, зустрічалися поплакатися подругам. При цьому завжди славили мудрість Софії, а також три жіночі чесноти - віру, надію, любов.

Любов в старовинному розумінні - це чеснота, розуміння, терпіння, повага.

Поплакавши, жінки знову бралися за куховарство, щоб нагодувати свою сім'ю, особливо чоловіка, пирогами, та солодкими кренделі.

Подивіться, збувається чи прикмета:

• У цей пам'ятний день завжди світить сонечко, буває тепло;
• Якщо в цей день журавлі летять на південь, то, на Покрову (14 жовтня) чекайте морозу.

Як молитися святому образу

В цей день всі віруючі відвідують храм, щоб помолитися перед іконою святих. Ікона великомучениць - сімейна, яка стверджує в душах людей важливі чесноти. Без цих трьох почуттів людина не може жити повноцінним життям.

Що означає ця ікона?

• Софія - це мудрість,
• Надія - істинна віра в Бога,
• Любов означає любити без всякої вигоди.

Як допомагає цей образ?Перед святим образом моляться про народження дітей, створення міцної дружної родини. Молитва допомагає зціленню дітей від різних хвороб.

Також перед іконою просять:

• про зцілення від жіночих недуг;
• зцілення від недуг суглобів;
• про огорожі від різних спокус;
• про повернення в сім'ю світу, щастя, спокою.

Дата пам'яті святих - 30 вересня. Також ця дата - День ангела дівчаток і жінок з іменами Віра, Надія, Любов, Софія.

Моліться щиро, з усією душею, святі обов'язково допоможуть. Історія цієї родини чіпає серця всіх православних людей, тому вони приходять в храм, щоб відслужити молебень, вшанувати пам'ять святих мучениць.

Молитва перед святинею:

«Про святої і достохвальния мучениці Веро, Надіє і Люби, і доблесних дочок мудра мати Софії! До вас нині з старанної молитви притікати.
Що бо паче можливий предстательствоваті за нас перед Господом, аще не віра, надія і любов, три ця чесноти пребивающе, у ихже образ нареченния, самою вещію отої явісте?
Ублагаєте убо Господа, та в скорботах і напастях невимовною благодаттю Своєю покриє ни, і збереже, і Того славу, яко сонце незаходимого, зрети щоб сподобив.
Утверди нам у смиренних молінь наших,
нехай простить Господь Бог гріхи і беззаконня наші,
і хай помилує нас грішних, і щедрот Своїх
щоб сподобив нас Христос Бог,
Йому ж славу возсилаємо, з безначальним Його Отцем, і Пресвятим і Благим і животворящим Його Духом.
Нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь. »

«У нас є Бог Небесний, - відповіли вони, - його дітьми ми бажаємо залишитися,
а на твоїх богів плюємо і погроз твоїх не боїмося.
Ми готові постраждати і навіть померти заради дорогого нам
Господа нашого Ісуса Христа »

З тропаря Вірі, Надії, Любові
і матері їх Софії

Імена Віра, Надія, Любов та Софія вже багато століть одні з найпопулярніших в Росії.

30 вересня, Православна церква святкує День святих - великомучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії. Святі мучениці Віра, Надія і Любов народилися в Італії. Їхня мати, свята Софія, була благочестивою вдовою-християнкою. Назвавши своїх дочок іменами трьох християнських чеснот, Софія виховувала їх в любові до Господа Ісуса Христа і намагалася їх привчити виявляти в житті ті християнські чесноти, імена яких вони носили. Жили вони в II столітті, за царювання імператора Адріана в Римі. У міру того як діти росли, зростали в них і чесноти, вони добре вже знали пророчі і апостольські книги, звикли слухати повчань наставників, старанно займалися читанням, були старанні в молитві і в домашніх працях. У молитві проводили найбільшу частину свого часу: молитвою починалися і закінчувалися всі їхні справи і заняття, з молитвою вони запалювали вогонь, відпочивали, займалися рукоділлям; сідали за стіл і вставали з-за нього, виходили і заходили в будинок. Навіть серед ночі вони піднімалися і, захищаючи себе хресним знаменням, творили молітву.Повінуясь святий і Богомудрою матері своєї, вони процвітали в усьому і сходили від сили в силу. Крім цього, дівчатка були надзвичайно красиві.

Мандруючи по Італії, сім'я зупинилася в будинку найбагатшої жінки на ім'я Фессамнія. Треба зауважити, що в 2-му столітті, вся Італія проповідувала язичництво. Для імператора це був якийсь інструмент влади і страху. Тримаючи в глухому невіданні цілу країну, можна було маніпулювати законами та вершити свавілля. Доноси, стеження і наклеп були звичними речами для жителів Рима. Ось і Фессамнія разом з намісником Антиохом написали донос на постояльців.

Цей доносдошел до імператора, і він побажав особисто побачити трьох сестер і виховала їх мати. Розуміючи, навіщо їх ведуть до імператора, святі діви гаряче молилися Господу Ісусу Христу, просячи, щоб Він послав їм сили не злякатися майбутніх мук і смерті. Увійшовши до палацу, Софія невпинно повторювала: «Допоможи нам, Боже, Спаситель наш, прославлення Твого святого Імені». Вона охолола, коли сказала: «Дочки, не шкодуйте юної їм вашим тілом; не шкодуйте краси вашої і молодості. Він буде з вами у всіх ваших муках ».
*
Всі четверо постали перед імператором і безбоязно сповідали віру в Христа. Здивований сміливістю християнок імператор відіслав їх до язичниці. Вона зобов'язана була переконати їх відректися від віри. Однак, всі доводи язичницької наставниці виявилися марними. Софія з дочками знову повернулися до імператора, він зрозумів, що язичниця виявилася безсилою, що віра в Бога понад усе для цих дівчаток і наказав влаштувати над дочками найжорстокіші тортури. Софію навіть не зачепив.
*
Згодом вона була змушена дивитися на страждання своїх дочок. Але вона проявила незвичайну мужність. Дівчатка були обезголовлені. Софія відвезла останки з почестями на колісниці за місто й поховала на високому місці. Три дні свята Софія, не відходячи, сиділа коло могили дочок. На третій день вона сама померла в стражданнях. Віруючі поховали її тіло на тому ж місці. За великі муки матері, зазнала страждань і смерть своїх дочок, без коливань зробив їх в волю Божу, свята Софія удостоїлася бути прославляється як великомучениця.
*
Так три дівчинки і їх матір показали, що для людей, що зміцнюються благодаттю Святого Духа, недолік тілесних сил аніскільки не служить перешкодою до прояву сил духу і мужності.
*
Мощі святих мучениць з 777 року покояться в Ельзасі, в церкві Ешо, у Франції.
*
Багато століть для всього православного світу ця історії є символом істинної віри, приклад духовної стійкості і непідробного мужності цієї християнської сім'ї і до цього дня захоплює і надихає людей. Відзначаючи щорічно, 30 вересня, день святої великомучениці Віри, Надії, Любові та їх матері Софіі- весь православний світ вшановує пам'ять про ці святі. У своїх молитвах люди, звертаючись до них, просять про мир і злагоду між дітьми і їх батьками, про збереження умов незміцнілих підлітків від спокус сучасного світу.
*
Ці святі жінки дуже шануються на Русі, на честь їх пам'яті дівчаток називають їх іменами. Тим більше, що ці слова є символічними для душі кожного російської людини і за тим значенням, яке закладено в кожному з цих імен - Віра, Надія, Любов ... і мудрість - Софія.
*
На Русі цей день називали ще «всесвітлі жіночими іменинами». За традицією в день пам'яті святої Софії та її дочок в російських селищах було прийнято вшановувати жінок, яких звали іменами святих мучениць.

В честь святих мучениць на Русі здавна називали храми. Церква Святих мучениць Віри, Надії, Любові та Софії в Лісіхе з'явилася порівняно недавно. У неї є свої постійні парафіяни. Автори проекту зуміли поєднати класичну простоту і урочисті летять лінії в образі храму. А будівельники, проявивши ювелірну точність і разючу обережність, зберегли навколо церковної будівлі всі дерева.
*
З 1991 року церква в ім'я Святих Мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії розташовується в реконструйованому флігелі приміського палацу графа Воронцова, єдиного будівлі, що зберігся з усього комплексу.
*
Будівля флігеля класичного стилю, розташоване на узвишші Лідерінового уступу (стародавнього берега моря) у Петергофской дороги. Роботи по повстанню будівлі і організації церковного приходу взяв на себе настоятель ієромонах Лукіан (Куценко).
Над притвором церкви влаштована дзвіниця зі шпилем.
*
Ніші головного фасаду будівлі під трикутними фронтонами прикрашені фресковими іконами - Спасителя і Богородиці. Перед південним фасадом церкви в 1996 році встановлено бронзове скульптурне зображення Віри, Надії, Любові та матері їх Софії. У вересні 1996 року рішенням Синоду при створенні наймолодшого в єпархії жіночого монастиря - Покрово-Тервеніческого в Лодейнопольском районі Ленінградської області, Церква була оголошена його Петербурзьким обійстям.
*
Щороку, в свято Покрови Пресвятої Богородиціз обителі на подвір'ї привозять "Тервеніческую" месточтімую ікону Божої Матері.
*
Ікона знаходиться в храмі святих мучениць до свята Різдва Христового.
З 30 липня по 23 листопада 1998 року в цьому храмі перебувала раку з мощами преподобного Олександра Свірського. 16 серпня 1998 року в поклоніння до мощів приїжджав Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Алексій.
*
Народні звичаї і прикмети в день мучениць
Віри, Надії, Любові та матері їх Софії
*
У народному календарі останній день вересня прийнято було називати «всесвітній жіночими іменинами». Але на відміну від інших свят, що відзначаються на Русі широко, шумно і весело, цей починався з плачу.
*
З раннього ранку стогнали й вили по хатах сільські баби: хто голосно і страшно, а хто тихенько - в кулачок. Обливаючись гіркими сльозами, оплакували вони разнесчастную своє, безпросвітне і безрадісне життя. Згадували рідних, у праці та нужді пройшли по життю, недолугих чоловіків, невдячних дітей, заздрісних подружок. Причому, виплакатися належало навіть тим, кому на власну долю здавалося б скаржитися не доводилося.
*
Але хіба коли-небудь жили на Русі баби, яким нема про що було пошкодувати або нема на що було поскаржитися: «Бабина доля не буває одна». Чи не про себе, так про інших плакати доводилося. Тому в народі цей осінній день називали ще «всесвітній бабьей витью», терпляче, з співчуттям і розумінням ставлячись до їх ридань і голосінь: «Сльози серця - не водиця, їх не треба соромитися».
Тим більше в день пам'яті святих мучениць: Віри, Надії, Любові та матері їх - Софії.
*
Шанування святих мучениць Віри, Надії, Любові та Софії здавна широко поширене на Русі, при перекладі на російську мову грецької версії житія відбулася заміна грецьких імен отроковиць матері Софії - Пістіс, Елпіс і Агапіт. Їм підібрали еквіваленти на слов'янською мовою - Віра, Надія і Любов.
*
Софія в перекладі з грецького - мудрість. У богословському розумінні «Свята Софія» - мудрість Божа, тобто уособлена мудрість Бога.
«Віра - Надія - Любов» - три чесноти, які мають величезне значення для християн.
Надія є заспокоєння серця в Бозі з упевненістю, що Він невпинно дбає про наше спасіння і дарує нам обіцяне блаженство. Надія висловлює ідею передоручення себе Богу, емоційне переживання стану знаходження в руках Божих і переконаності в справедливості і милосердя Боже.
Віра - обґрунтоване очікування того, на що сподіваються, очевидний доказ існуючого, хоча і невидимого. Це - впевненість в духовних здібностях людини, в добро і силі Божих, це - розумне згоду і довіру до обіцянок і дарів Божих. Віра визначається як поєднання людини з Богом, як впевненість в «воссіяніі благодаті» і доброти особистої долі, покладених промислу Божого.
Любов в християнському розумінні - любов без підстави, причини, користі, здатна покрити будь-які недоліки, проступки і злочини. Християнин, перш за все, любить Бога, потім ближніх своїх «як самого себе» і себе як творіння Боже і Його образ.
Любов до Бога облагороджує, направляє і зігріває все інші прояви цього доброго почуття.
*
Треба навчитися так любити Бога, щоб це почуття наповнило
і перетворило все наше єство - осявало думки, зігрівало серце, направляло волю і всі наші вчинки. Мабуть, можна сказати, що Любов головна з трьох основних християнських чеснот:
*
«Якщо я говорю мовами людськими й ангельськими, а любові не маю, то я - мідь та дзвінка або бубон гудячий. Коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці, і маю всяке пізнання і всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, - то я ніщо. І якщо я роздам все маєток моє і віддам тіло моє на спалення, та любові не маю, немає мені в тому ніякої користі. Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, все зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить. Ніколи любов не перестає, хоча і пророцтва припиняться, і мови замовкнуть, і знання скасується ».
*
Історія мощей святих мучениць
*
Аж до Французької революції мощі святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії зберігалися в Ельзасі в бенедиктинському абатстві, заснованому єпископом Страсбурзьким Ремігієм близько 770 року на острові Ешо. Чесні мощі, отримані єпископом Ремігієм від папи Адріана I, були перенесені з Риму в абатство 10 травня 777 року. Владика Ремігій "урочисто приніс мощі на своїх плечах з Риму і поклав їх в монастирській церкві, присвяченій святому Трохима" (Заповіт Ремигия, 15 березня 778 року).

З тих пір свята Софія стала покровителькою монастиря в Ешо, який в її честь називався абатством Святої Софії.
*
Мощі святих мучениць залучали до себе багато паломників, так що ігуменя Кунегунда вирішила влаштувати на старовинному Римському шляху, що веде в разросшуюся навколо абатства село Ешо, "Готель для прочан, з усіх боків приходять".
*
У 1792 році, через три роки після Французької революції, монастирські будівлі були продані з аукціону за 10 100 ліврів. У монастирі був влаштований трактир з винним погребом. Куди зникли мощі залишилося невідомим. У 1822 році трактир був зруйнований разом з іншими монастирськими приміщеннями.
*
Після того, як в 1898 році залишки монастирської церкви святого Трохима були оголошені історичною пам'яткою, почалося поступове відновлення обителі.
*
3 квітня 1938 року католицький єпископ Шарль Руш привіз в Ешо з Риму дві нових частки мощей святої Софії. Одну з них поклали в саркофаг, виготовлений з піщанику в XIV столітті, в якому до революції зберігалися мощі св. Софії та її дочок, а іншу - в невеликій релікварій, поміщений в раку з іншими святинями. З 1938 року і до цього дня в саркофазі міститься одна з двох часток мощей св. Софії. Над саркофагом розташовані скульптури святого мученика Христофора, свв. Мучениць Віри, Надії, Любові та Софії, а також єпископа Ремигия, засновника абатства.
*
У самому правом з реликвариев зберігається друга частка мощей св. Софії, привезена з Риму в 1938 році. У центральному релікварії зберігається частка Животворящого Хреста Господнього
*
І на закінчення хочеться сказати, що Ми, християни, часто самі себе в покаянні називаємо маловіри. І це так! Але ми і молимося, але ми і плачем, і говоримо: Господи, неміч мою Ти знаєш, але знаєш, що є в будь-якому з нас, в будь-якому серце той, нехай поки маленький бісер, який іменується свята віра. І ці перли ми можемо знайти в кожному: і в ізматерівшемся і отупіли російською мужика, і в інтелігента, який порозумнішав і зрозумів, що означають насправді слова «прогрес» і «гуманізм» без Бога.
*
Ця віра є в наших жінках, багато з яких і зберегли душу народу, а душа нашого народу-душа-християнка ... І ми молимося і просимо: «Господи, Додай, зміцни віру в Тебе ... Даруй нам простоту і повна довіра до тебе"...
*
І коли ми зміцнюємося в надії, в надії на Бога, то відступає зневіру і розпач ... Істинного християнина можна відрізнити в натовпі бідних, сумних, сумних, понурих, стомлених, відчайдушних і сумовитих співгромадян по його світлим очам.
*
І чим жива Церква Божа? Чому в годину страшного погрому люди віри не втрачали надію і завжди відчували серцем і знали, що Господь близько, Він поруч. Вони знали, пройде лихоліття, згинуть, оборот в прах і пил нещасні гонителі, а Церква Божа - наречена Христова - в який уже раз в історії омиється кров'ю своїх мучеників і постане очищеної і оновленої.
*
Коли в житті кожного з нас трапляється щось важке - горе, біда, хвороби, задавайте собі питання: чому мені послав це Господь? Адже нічого немає випадкового: ні смерті, ні хвороби. І коли ми будемо так міркувати, нам відкриється глибокий сенс шляху нашого життя. Ми побачимо, нарешті, що наше життя не безглузда низка днів і подій, а шлях, освячений Богом, і шлях до Бога. Скорбота важка, небажана, але якби не скорботи-люди ніколи б не навчилися молитися.

Акафіст Святим мученицям Вірі, Надії, Любові та матері їх Софії

Кондак 1

Обраним рабам Господа Вседержителя, Вірі, Надії і Любові, і мудріше матері Софії, похвальна вам співу розчулено підносимо. Ви ж, яко сміливість перед Христом Богом маючи, молитися за нас, воеже позбавитися нам гріхів і скорбот, так вдячно співаємо вам: радуйтеся, Веро, Надіє і Люби, купно з Софією, матерію вашою премудрості.

Ікос 1

Ангели на небі радовахуся, добродійне житіє ваше зряще, еже провождасте в читанні Писання Божественних, в трудах, постех, молитві і милостині, матерію вашою невпинно сущи поучаеми, так явітеся образи живії тріех богословських чеснот, ихже іменами названі бисть. Ми ж, така мудрості матере Ваше і досконалого розсудливості вашому дивуючись, благоговійно промовмо вам:

Радуйтеся, едіномисленния сестри, Тріем чесноти тезоіменітия;
радуйтеся, в покорі богомудрих матері вашої на ступеня вдосконалення ввійшовши.
Радуйтеся, аки три райські гілки, в зловернем Римі возрасшія;
радуйся, Софії, дочки твоїм імена чеснот нарік, яже вещію ісполняті навчила єси.
Радуйся, Веро, вірою невидиме, яко видиме, зрети нам допомагає;
радуйся, в нетління зодягнена.
Радуйся, Надіє, надією страждання наша під юдолі скорботи послаблюються і в нагірна правицею вказуюча
радуйся, Царство Небесне яка успадкувала.
Радуйся, Люби, любов'ю Божественною блаженство безсмертния життя нам відкриваєш;
радуйся, благодаттю Духа Святого Осія.
Радуйся, Софії, сієста премудрість, премудрий дочки твоя виховала;
радуйся, в добродетелех віри, надії і любові нас стверджує.

Кондак 2

Бачачи мудра Софія слуги, які прийшли звати річчя від дщерьмі до царя Адріану, і пізнавши віну1 покликання свого, ста з чади своїми на молитву, допомоги Бога просяще: по молитві ж, емшеся за руки, якоже вінець уплетенний, ідяху укупі, співаючи Христу Богу: Алилуя.

Ікос 2

Розум безсумнівною мали есте, святої, коли бо в палати царския введені бисть, цареві Адріану з'являєтеся з лицем світлим, вичіски веселими і серцем мужнім. Цар же, дарма чесна особи ваша неустрашенна і мудрість Софії повівши, відклади на іно час суд свій і отсле ви до якоїсь благородніше дружині, у неяже пребисть три дні, матері вашої Премудрості богонатхненними словес день і ніч вас повчальної. Тим же ублажающе вас, взиваємо так:

Радуйтеся, три непорочния овечок Христових, вінець чеснот в собі совокупівшія;

Радуйтеся, три добродетельния сестри, тверду віру, безсумнівною надію і нелицемірну любов до Господа Бога явівшія.

Радуйтеся, що не пощадівшія краси і молодості ваше, краснейшаго заради добротою сином людським;

Радуйся, Софії, чада твоя кохана на подвиг мученицький за Христа наставляє.
Радуйся, Веро, мукою за Христа віру твою висповідатися;
радуйся, сестри твоя міцною вірою воздвізавшая.
Радуйся, Надіє, тверде надеяніе на Христа покладають;
радуйся, сестри твоя неослабною надією зміцнювати.
Радуйся, Люби, муками за Христа любов твою дієву показала;
радуйся, сестри твоя вогнем любові захисна.
Радуйся, Софії, солодка чада твоя увещававшая знехтувати славу і багатство і всю солодкість світу цього тленнаго;
радуйся, Добрия дочки твоя до даху дива за Господа і помре за Нього старанно вчила.
Радуйтеся, Веро, Надіє і Люби, купно з Софією, матерію вашою премудрості.

Кондак 3

Силою Божественною осіненому бяху мучениці, яже чесноти імен своїх явишася справою в подвигах мученицьких, оспівуючи Бога: Алілуя.

Ікос 3

Імущі в собі святої мучениці стовп віри, Кріль надії і вогонь любові, в солодкість послушающія від словес матере своєя, єдина іншу в довготерпіння утверждаху і радісно ідяху, желающ Чесного мучеництва, еже за Христа. Тому поклоняючись, яко Богу нашому, моління вас воззваньмі почитаємо:

Радуйтеся, нітрохи не поскорбевшія про позбавлення временнаго цього живота вічної заради життя;
радуйтеся, честі заради Христові плоть на муки предавшіся.
Радуйтеся, три многоценния судини віри, надії і любові Бога в дар котрі принесли;
радуйся, Софії, яко, любові заради презельния до дщерью твоїм, усім серцем возжелела ти, щоб Царство Боже успадковують.
Радуйся, Веро, душі наші вірою озаряющая;
радуйся, до тихого пристановища нас підносить.
Радуйся, Надіє, серця наша насолодою надії оживляюча;
радуйся, з безодні відчаю нас витягують.
Радуйся, Люби, страждання і скорботи наша в радість прелагается;
Радуйся, скам'яніння серця наша під розчулення преводящая.
Радуйся, Софії, мудрістю на благе нас наставляє;
радуйся, потемніння око душ наших просвіщає.
Радуйтеся, Веро, Надіє і Люби, купно з Софією, матерію вашою премудрості.

Кондак 4

Буря люті мучітелеви нападе на тебе, свята Веро, але не поколеба тя: хто бо можливий віру нездоланну спонукати, адамант найміцнішу, яже вірних навчила є співати з тобою Богу: Алилуя.

Ікос 4

Чуючи мудра мати дочки своя перед царем відважно Христа ісповедающія, і який промовляв, яко того Єдиного бажають, еже б страдаті і терпіти гіркі муки сладкаго заради Ісуса Христа, радовашеся вельми і моляше Бога, нехай укріпить я в передлежачих муках. Це убо изволение вихваляючи, найпершим дочки мудрия матере тако заспіваймо:

Радуйся, Веро, немилосердний биття сладчайшаго заради Ісуса сладце Ти прийняла;
радуйся, урізана сосца твоя, аки два Кріна чистоти, в жертву Господеві принесла.
Радуйся, бо від виразки твоєї замість даху млеко закінчитися;
Радуйся, бо на розпечене залізо покладена була єси.
Радуйся, бо в Коноба кіпящ вкинуто сущи, нітрохи не опали єси, нижче шкоди єси;
радуйся, спеку пристрастей наших небесною прохолодою втихомирюєш.
Радуйся, вогонь мук наших в болезнех угашає;
радуйся, знаменням віри посеред напастей нас знаменающая.
Радуйся, щитом віри у бою з ворогом нас покриває;
радуйся, чесну главу твою за Главу Церкви, Христа Бога, під меч радісно преклоншая.
Радуйся, бо закривавлений твоєї, аки червленіцею, ковдри, явилася єси ОЧЕС безсмертного Жениха твого;
радуйся, до омріяного краю прийшла і любімаго Спаса Господа побачили.
Радуйтеся, Веро, Надіє і Люби, купно з Софією, матерію вашою премудрості.

Кондак 5

Богоданним зірок уподібнити есте, Веро, Надіє і Люби, всім бо серцем прілепівшіяся до єдиного вічного живіт і Краси несказанно, Ісусу Христу, скоро шествовасте, воеже помре за Нього і насладітіся Божественного Його бачення, співаючи Йому: Алилуя.

Бачивши добропобедния сестри святу Віру радісно за Христа які постраждали, і самі хотяху душі своя за Нього положити: цар же Надію святу розпочато іспитоваті, та проте ю з сестрою один розум сущу, на муки вдадімся ю, обаче нічтоже успе. Ми ж, Надію святу про моління ея мудрування ублажающе, заспіваймо і прославим ю:

Радуйся, Надіє, жорстоко биття, обаче пресвітлу надію на Господа що не втратила;
радуйся, борошна твоя покірно в мовчанні терпів.
Радуйся, і нам міцне терпіння подає;
Радуйся, бо в розпалювання пещи неопаляема бувши, хвалу Богу возсилаємо єси.
Радуйся, бо і нас у страждання хвалити Бога научаеші;
Радуйся, бо ногтьмі залізними Строгана була єси.
Радуйся, нас, сущих в скорботах, променями надії осіявающая;
Радуйся, бо чудное якесь пахощі від виразок твоїх исхождаше.
Радуйся, непохитне уповання на Господа Ісуса незмінно зберегла;
радуйся, безнадійність і безсилля в серцях наших винищує.
Радуйся, усічення посічені за Христа радісно прийнявши;
радуйся, ясна зоре, нам, печальмі земними пригнобленим, світ вічний розкриває.
Радуйтеся, Веро, Надіє і Люби, купно з Софією, матерію вашою премудрості.

Кондак 6

Проповідника, апостола богоносного подібні бисть, Богомудрия сестри: чеснотами бо вашими Його вам проповідували всім вірним віру, надію і любов до Господа, Владики всіх, Тому співаючи: Алилуя.

Ікос 6

Засяяла єси, аки сонце, Люби свята, хто бо сице за улюбленого Господа свого можаше дива, якоже Люби, понеже писано є: міцна яко смерть любі, вода многа не може угасіті любові, і річки не затоплять ея. Молимо ти ся нині, Люби свята, Серафімскій полум'ям любові до Господа палаюча, обнови скам'яніння і ізсохшая серця наша, запалю в нас, збіднілих любов'ю, світло любові, та возлюбльше Господа і вся ближніх наша, тобі, яко молитовницю нашу, похвалити так:

Радуйся, Люби, яко любові твоєї до Христа води многи принад мирських НЕ угасіша;

Радуйся, бо вся ласкания і дари царські відкинувши, душу твою за Господа поклала єси.

Радуйся, бо любові твоєї ріки бід і страждань не потопіша;

Радуйся, за Господа Ісуса на колесах протягнутая, жезл биття, Свердлов прорив і в піч вогненну вкинутий.

Радуйся, бо в лютих муках твоїх силою Божу укрепляема була;

Радуйся, кров'ю твоєю, любові заради до Безсмертному Нареченому твоєму Христу ізліянних, в холодних серцях наших любов збудлива.

Радуйся, яві показала нам, яко любові заради вся муки сладце зазнає;

Радуйся, що виявила нам, яко любі Божественна призводить до живота вічного.

Радуйся, самою вещію впевнений, яко любі Божественна одкровення є безсмертя;

Радуйся, бо нікаяже мучительства возмогоша відлучити Любов від любові Христової.

Радуйся, в муках апостольські віщав, яко не розлучить тя від Христової любови ні скорбота, ні тіснота, ні гоніння, ні голод, ні нагота, ні біда, ні меч;

Радуйся, любові заради Христові мечем на чільне усічена.

Радуйтеся, Веро, Надіє і Люби, купно з Софією, матерію вашою премудрості.

Кондак 7

Хоча скоріше від тіла відлучити і зі Христом бути, святої діви, егда на усічення посічені ідяху, єдина іншу і матір свою Софію осяжний лобизахуся, дружньому нас люблених повчально, щоб усі купно співаємо Богу: Алилуя.

Ікос 7

Нове чудо показу Господь, коли допомога Свою посла страждали за сповідування імени Його толико юних дів: вірою бо, надією і любов'ю укрепляемі і підносили колишній, доблественне подвиги своя скончаша. Ми ж в однодумності і одностайності до кінця живота стояла також молимо вас, та й нам нізпослете однодумність в здійсненні добрих справ, розчулено величають вас:

Радуйтеся, Веро, Надіє і Люби, единем шляхом мук до воріт небесних що йшов;

Радуйтеся, в світлий чертог прелюбезнаго Жениха вашого в голосі радости ввійшовши.

Радуйтеся, бо Ісус Христос просвіти, якоже зірки на небі, рани на тілах ваших;

Радуйся, Софії, доблественне на муки дітей твоїх поглядала.

Радуйтеся, бо небесною красою, її ж око не бачило, украси Господь доброту вашу, муками от'ятую;

Радуйтеся, вінці відплати прийнявши.

Радуйтеся, аки три зірки, Сонцем Правди озаренния;

Радуйся, Софії, в мужніх сповіданні дщерьмі твоїми імени Христового розраду велие обретшая.

Радуйтеся, імлу сумнівів наших разсеявающія;

Радуйтеся, нас, пригнічених страданьми душевними і тілесними, подкрепляющія.

Радуйтеся, красою любові наші серця украшающія;

Радуйся, Софії, кріпосте і розраду знемагають в бідах і потребах.

Радуйтеся, Веро, Надіє і Люби, купно з Софією, матерію вашою премудрості.

Кондак 8

Дивне і незрозуміле нам немічним, в мирських сластех погрязнувшім, бачимо справа, яко Софія свята коханого чад своїх бачачи люті і гіркі муки і смерть, нітрохи не засмучені, але возрадовася зело духом, співаючи Богу: Алилуя.

Ікос 8

Вся бе в вишніх мудра Софія, егда дочки своя солодкими словес і мудрими увещаньмі на муки подвізаше. Якщо ж від єства до сліз преклоняшеся абие, від любові Христової прелагашеся на радість, печаль бо серцеву і хвороба про чадех матірних переможи в ній любі Божого. Веліею убо любов'ю дочки своя любящі, над усе тим Царства Небесного желаше. Тим-то, дивуючись мудрості і великій любові твоєї до дщерью і прославляючи тя, кличемо:

Радуйся, Софії, яко звеселиться душа твоя про блаженній кончині дочок твоїх, святе ім'я Господа сміливо висповідатися;

Радуйся, в мученічестем вінчанні чад твоїх честь і славу Себе прийняла.

Радуйся, участі мученицький і спребиванія зі дщерьмі в небесній славі Христа Бога сподобилася;

Радуйся, чесна тілеса дочок твоїх з радісними сльозами погребшая.

Радуйся, три дні труні їх пріседевшая і сном смерті у Господі почувши;

Радуйся, аще і не тілом, обаче серцем за Христа страждала.

Радуйся, бо три добродетельния дочки, цими віру, надію, любов до Бога явівші, в дар Пресвятій Трійці принесла єси;

Радуйся, бо чадородия заради спас.

Радуйся, чудова мати, благо пам'яті гідна;

Радуйся, дочки твоя, та кров свою за Христа промолівшая.

Радуйся, примудряються так дотримуємо незаперечно чесноти віри, надії і любові;

Радуйся, Животворящої Трійці за нас молиться.

Радуйтеся, Веро, Надіє і Люби, купно з Софією, матерію вашою премудрості.

Кондак 9

Вся Ангели дівляхуся про страждання ваших, святої мучениці, і перемогу вашу над дияволом переможно, душі ж ваша на небеса провождающе, воспеваху Христу Богу: Алилуя.

Ікос 9

Ветіі велемовні вся страждання ваша за Христа не зможуть ізрещі, дивуючись а частка подвигом, у молодих летех под'ятим, немотствующего. Ми ж про чесніше кончину вашої Бога прославляючи, величаємо вас так:

Радуйтеся, Веро, Надіє і Люби, співаємо хвалу Богу, на небо небес возшедшему;

Радуйтеся, щиті віри, броні надії і світильнику любові.

Радуйтеся, зором пресвітлої перед Божим наслаждающіяся;

Радуйся, Софії, благочестивої матері на мудре виховання чад їх наставляє.

Радуйтеся, повчально ни, та шукати Господа, і жива буде душа наша;

Радуйтеся, з вірою, надією і любов'ю вдаються до вас теплия молитвеники.

Радуйтеся, вразумляющія ни, яко вся солодкість і красу світу цього яко дим зникає, наче порох від вітру розмітають і в порох звертається;

Радуйся, Софії, всім серцем Господа Бога возлюбльшая.

Радуйтеся, аки тріе світлих ключі, до єдиного Джерела життя прітекшіі;

Радуйтеся, аки тріе пахощі квітни, на єдину благоплодней гілки прозябшій.

Радуйтеся, аки три зерцала, безпредельную красу Божу в собі відображає;

Радуйся, Софії, аки маслина, три гілки, отягченния рясними плоди дарів Божих, проізрастшая.

Радуйтеся, Веро, Надіє і Люби, купно з Софією, матерію вашою премудрості.

Кондак 10

Врятувати хотяще душі своя святої мучениці, любові заради Христові ласкания царського і багатства світу цього тленнаго презреша і радісно кончину мученицьку за Христа прияша, співаючи Йому: Алилуя.

Ікос 10

Стінами віри, надії і любові є святої мучениці всім, вдаються до них з теплою і старанних молитов і сице в печалях і напастях до них волають:

Радуйтеся, виразок гріховних Добрия цілительки;

Радуйтеся, у темряві печалі нашея світлом надії ни озаряющія.

Радуйтеся, посеред напастей і скорбот чудовий спокій нам посилающія;

Радуйся, Софії, про нас, в злостраждання повалених, мудре піклування являющая.

Радуйся, Веро, хрест порятунку перед нами воздвізающая;

Радуйся, немочі наші молитвами до тебе зціляє.

Радуйся, Надіє якір позбавлення нам подає;

Радуйся, смуток сердець наших милостиво от'емлющая.

Радуйся, Люби, твоїм до Господа клопотанням в злій напасті від наглої смерті ни захисна;

Радуйся, ізнемогающія сили наша на бадьорість возставляющая.

Радуйся, Софії, старанна про нас до Бога молитвенице;

Радуйся, в добрех делех наших мудра наставниці.

Радуйтеся, Веро, Надіє і Люби, купно з Софією, матерію вашою премудрості.

Кондак 11

Спів це похвальне, аще б і тмочісленное приношаху вам, святої мучениці, що не б тяжіло до прославлянню чеснот і подвигів ваших; обаче хвалу Богу возсилающе за вся, яже у святих Своїх нам являє, Тому співаємо: Алилуя.

Ікос 11

Світлом небесним перед Господом палаючим свещі подібні Віра, Надія і Люби, купно з матерію їх Софією, до німже припадемо, молячи, та освітять ни, омраченния печальмі і з глибини сердець який кличе:

Радуйтеся, ризи ваша в крові Агнця на землі убелівшія;

Радуйтеся, життя вічного нам Заступницю.

Радуйтеся, душ, шукають спокою в милосерді Божі, затвердження та зберігання;

Радуйся, Софії, від суєти мирської ни захисна.

Радуйся, Веро, доброценная кадильниці, фіміам хвали Богу підносить;

Радуйся, нас грішних вірою просвіщає.

Радуйся, Надіє, в скорботи розраду і притулок наше;

Радуйся, в печалях наших промениста вісницю позбавлення.

Радуйся, Люби, незлобие і лагідність в серця наші вливають;

Радуйся, таємнича зірко, від тісноти земні горе ни підносить.

Радуйся, Софії, мудра і Пречесний детоводітельніце;

Радуйся, богомудраго житія моляться ти упорядниця.

Радуйтеся, Веро, Надіє і Люби, купно з Софією, матерію вашою премудрості.

Кондак 12

Благодать Божу прияти сподобівшіяся, моліть про нас, святої мучениці, Пречистого Владику Христа, та милостивий буде до нас, грішних, з вірою, надією і любов'ю Йому Єдиному, Господу і Спасу нашому, смиренно співаємо: Алилуя.

Ікос 12

Співаємо ваша міцного подвиги, вірою, надією і любов'ю пронікновенния, почитаємо страждання ваша презельной, хвалимо дивне терпіння ваше, ублажаємо кончину, за Христа вами радісно под'ятую, величаємо необоримое мужність ваше, святої мучениці Веро, Надіє і Люби, і мудра мати Софії, і прославляюще вас, взиваємо так:

Радуйтеся, аки три струменя молнііни, зі сходу навіть до захід чеснотами своїми просіявшія;

Радуйтеся, фіалі віри, надії і любові, життєдайним питтям душі наша напаяюще.

Радуйтеся, тріе светозарность путі, до престолу слави Господні нас провідні;

Радуйся, Софії, чад заради твоїх від лику святих Похвалений.

Радуйся, Веро, кольорі віри, більше снігу белейший;

Радуйся, насолода стражденних.

Радуйся, Надіє, пригноблених сердець приношення

Радуйся, аки потік цельбоносно, спрагу скорботних душ утоляющая.

Радуйся, Люби, Вінчаючись зі світу, радості і доброти соплетенний;

Радуйся, розумна зірниці вічності.

Радуйся, Софії, палиці сили, лагідні і мудре чада наказуяй;

Радуйся, Богопізнання пресвітла промені, душам нашим возсіявающая.

Радуйтеся, Веро, Надіє і Люби, купно з Софією, матерію вашою премудрості.

Кондак 13

Про святої і достохвальния мучениці, Веро, Надіє і Люби, і мудра мати Софії, нині прийнявши мале цю молитву наше, від всяких нас бід, хвороб і скорбот молитвами вашими позбавите, так сподобльшеіся у Царстві Небеснім зрети безсмертного Господа Ісуса, з вами разом заспіваймо йому: Алилуя.

Цей кондак читається тричі. Потім читається Ікос 1 і Кондак 1.

молитва

Про святої і достохвальния мучениці Веро, Надіє і Люби, і доблесних дочок мудра мати Софії, до вас нині притецем зі старанних молитов; що бо більше можливий предстательствоваті за нас перед Господом, аще не віра, надія і любов, три ця краеугольния чесноти, в них же образ нареченния, самою вещію тия явісте! Ублагаєте Господа, та в скорботах і напастях невимовною благодаттю Своєю покриє ни, врятує і збереже, як благий є і чоловіколюбець. Того славу, яко сонце незаходимого, нині зряще светолепну, утверди нам у смиренних молінь наших, нехай простить Господь Бог гріхи і беззаконня наші, і хай помилує нас грішних і недостойних щедрот Його. Моліть убо про нас, святої мучениці, Господа нашого Ісуса Христа, Якому славу возсилаємо з безначальним Його Отцем і Пресвятим і Благим і Жівотворящеім Його духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Серед православних списків святих ікона «Софія, Віра, Надія, Любов» займає особливе місце в історії християнства. Придбати можна її в православному інтернет-магазині Svyatsy.Org (ікони Віра, Надія, Любов). Вона символ бездоганною віри в Ісуса Христа, абсолютної надії на Царство Боже і божественної любові. Мучениці Віра, Надія, Любов три рідні сестри, найстаршій з яких, Вірі було 12 років. Подвиг дітей в ім'я Христа не міг залишитися непоміченим.

Крізь століття їх імена і матері Софії сяють сучасним поколінням християн. Значення ікони «Віра, Надія, Любов та матір їх Софія», в чому допомагає, зобов'язаний знати кожен християнин, бо вони несуть імена не тільки визначальних умов для душі будь-якої людини на Землі, але і ті якості, без яких людині прожити, пронести свій життєвий хрест неможливо.

Вона символ бездоганною віри в Ісуса Христа

Історія юних отроковиць і їх матері сталася в стародавні часи становлення християнства. Рим, як і раніше займався богоборством і зраджував страшним мукам за віру в Христа. Чи не шкодували нікого, в тому числі і дітей. Ікона «Віра, Надія і Любов, і мати їх Софія» зберігає основні духовні якості в дитячих іменах. Ім'я Софія перекладається як мудрість, що теж символічно.

Історія юних отроковиць і їх матері сталася в стародавні часи становлення християнства

Історія мучениць Віри, Надії, Любові не залишає байдужим нікого, хто має серце. Уявити собі, якою внутрішньою духовною силою потрібно було володіти дитячим душам, щоб не відректися від Христа під тортурами, нинішньому християнину незбагненно. Так само, як і сучасним мамам, християнка, тому що Софія показала не тільки приклад християнського виховання дітей, а й глибину материнського серця. Це, безсумнівно, надає велике значення іконі «Віра, Надія, Любов та матір їх Софія».

Молитва святих мученицям Вірі, Надії, Любові та матері їх Софії

Материнське зітхання про дітей має найсильнішу дію. Коли виникають непередбачені, складні моменти в житті дітей і серце матері спрямовується до Бога - молитва перед іконою «Віра, Надія, Любов та матір їх Софія» допоможе вирішити проблеми, підтримає в важкий час, додасть духовних сил під час випробувань. Святі Віра, Надія, Любов зазнали тяжких фізичним тортурам на очах матері.

Молитва перед іконою допоможе вирішити проблеми

Старша Віра перед тортурами зміцнювала своїх молодших сестричок, просила не боятися йти за нею в життя вічне. Любов була наймолодшою, їй було 9 років. Софію не піддали ніяким фізичним катуванням, бо вони ніщо в порівнянні з муками, дивлячись на повільну смерть власних дітей. Серце її не витримало, і вона померла на їх могилах через кілька годин.

Материнське зітхання про дітей має найсильнішу дію

Французькі революціонери зруйнували храм, де зберігалися мощі святих, був повністю розорений, збереглася лише невелика частинка мощей святої Софії, яка зберігається в католицькому абатстві р Ешо (Франція). Перед невеликим ковчегом варто православна ікона християнських мучениць.

За церковним календарем вшанування святих мучениць відзначається останнім вересневим днем. Примітно, що день ангела Віри, Надії і Софії доводиться не тільки на цю дату. А ось день ангела імені Любові, тільки один.

Як правило, на списку зображуються всі чотири мучениці. Є окремі ікони, де юні тієї дівчини свята Любов, святая Надія, свята Віра названі Римськими. Але інтуїтивно правильніше все-таки купувати канонічний список ікони всієї родини. Разом віра, надія, любов, мудрість складають фундамент всього християнства.

Про святої і достохвальния мучениці Веро, Надіє і Люби, і доблесних дочок мудра мати Софії, до вас нині притецем зі старанних молитов; що бо більше можливий предстательствоваті за нас перед Господом, аще не віра, надія і любов, три ця краеугольния чесноти, в них же образ нареченния, самою вещію тия явісте! Ублагаєте Господа, та в скорботах і напастях невимовною благодаттю Своєю покриє ни, врятує і збереже, як благий є і чоловіколюбець. Того славу, яко сонце незаходимого, нині зряще светолепну, утверди нам у смиренних молінь наших, нехай простить Господь Бог гріхи і беззаконня наші, і хай помилує нас грішних і недостойних щедрот Його. Моліть убо про нас, святої мучениці, Господа нашого Ісуса Христа, Якому славу возсилаємо з безначальним Його Отцем і Пресвятим і Благим і животворящим Його
Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Про що моляться перед образом Віри, Надії, Любові та матері їх Софії

Значення ікони «Віра, Надія, Любов та матір їх Софія», в чому допомагає, коли і в чому звертаються до них за підтримкою, підказують самі імена мучениць. Якщо потрібно зміцнитися у вірі, якщо втрачена надія, якщо не вистачає любові, і потрібно проявити мудрість, то це той образ, який допоможе налаштуватися на гарячу, щиру молитву.

Оскільки наше життя постійно перебуває в динаміці і ці стани не є одноразовими, і необхідність в вірі, надії, любові, мудрості постійна, краще, коли ікона свята Любов, ікона свята Надія, ікона Віри об'єднані в одне ціле - християнську сім'ю чеснот - під материнськими крилами святої Софії.

Це той образ, який допоможе налаштуватися на гарячу, щиру молитву

Значення ікони «Віра, Надія, Любов та матір їх Софія»

Ікона мучениць не тільки зберегла пам'ять і приклад справжніх християн. Вона може бути предметом наочного посібника, присвяченого темі основ існування і формування людини в цілому. За іконі добре пояснювати дітям і дорослим, зрозуміти самому, що таке жити і померти в Христі.

Ікона мучениць не тільки зберегла пам'ять і приклад справжніх християн.

Віра, як шлях до Бога, Надія дарує надію на милість Божу і сили пройти гідно цей шлях, Любов як нагорода йде по ньому, а Софія мудро довірилася Богові. Тому якщо ви хочете придбати цей образ для домашнього іконостасу або подарувати християнці, що носить одне з імен мучениць, наприклад, Любов, не варто дарувати окремо тільки ікону Любов. Присутність святих Віри, Надії і Софії тільки посилить значимість християнської віри.

Завантажити текст молитви перед іконою «Віра, Надія, Любов та матір їх Софія»

Хто не знає цього поєднання імен: Віра, Надія, Любов та матір їх Софія? Мати, яка проводила своїх дочок на смерть, а після померла на їхній могилі.

Їх історія зовні - сюжет для фільму жахів. З точки зору внутрішніх переживань - приклад християнського уявлення про життя. Парадоксальний, що не пов'язувалася з мирської ідеєю про нормальному поведінці. Як і багато, що взято з вчення Христа.

Незбагненно для нас мужність і сила духу цих дівчаток і матері їх, які воістину були одягнені « силою з висоти » (Лук.24: 49) і показали нам вражаючий приклад стояння за Істину. Як велика була їхня віра, як міцна надія і як глибока любов!

У подвиг святих великомучениць знову показує нам Господь велику силу Свою, яку Він дарує Своїм святим, « немічним світу », Осоромлює володарів і повелителів світу цього ( див. 1Кор.1: 27).

Дай Бог і нам навчитися такої немочі, в якій відбувається « сила Христова »(2Кор.12: 9) і прославити Бога, як прославили Його святі мучениці ...

І так, у другому столітті від Різдва Христового в Римі жила італійка Софія. У той час Рим - багатюща столиця імперії, переважна більшість жителів якої поклоняються язичницьким богам. Вулиці прикрашають чудові храми і вівтарі, будинки «охороняють» статуї божеств і різноманітні талісмани.

Всього сто років тому в місті був грандіозний пожежа. Мало хто наважується говорити про те, що його влаштував тодішній імператор - Нерон. Простіше повірити в те, що це справа рук нових дивних сектантів - християн. І римляни вірять, але при цьому майже не уявляють, що таке християни, - може, це одне з численних відгалужень іудаїзму. Невідомо, чим вони займаються на своїх зборах, вони вкрай підозрілі, тому стража їх переслідує. Ці люди гинуть у в'язницях і на аренах цирків, але з кожним днем ​​їх стає все більше ...

Віруючі в Христа стійко сповідують свою релігію і вмирали з ім'ям Ісуса Христа на устах, що не відрікаються від Нього перед обличчям найстрашніших тілесних страждань. Прийняти мученицьку смерть - значить уподібнитися Христу, удостоїтися великій честі постраждати за свого Спасителя. Вони знають, що їх чекає справжня нагорода на небесах. Їх смерть - лише мить, але воно послужить прикладом і підставою віри залишаються в живих сестрам і братам.

І ось в Римі живе жінка на ім'я Софія. Вона хрещена, і хрестила трьох дочок. Її чоловік помер, і їй доводиться виховувати дівчаток однієї. Це нелегко, але на намагається з усіх сил, щоб дати дочкам істинно християнське виховання і наскільки можливо зміцнити їх у вірі.

Навіть імена трьох сестер позначають назви найважливіших християнських чеснот - Віри, Надії і Любові. Напевно, це кожен день нагадує дівчаткам про те, які якості потрібно в собі виховувати.

Ця родина звертає на себе увагу. Ще б! У ній цілих три дочки, які ось-ось стануть нареченими (старшої вже виповнилося 12 років, середньої - 10. а молодшій - 9).

Вони привабливі зовні, талановиті, багато читають (правда, не всі сусіди знають, що вивчають вони і апостольські і пророчі книги).

В один прекрасний день про Софію і її дочок розповіли імператора Адріана. Це був жорстокий правитель, ревний язичник, і він терпіти не міг християн.

Імператор побажав негайно бачити Софію і її дочок в палаці. Навряд чи хтось міг противитись наказом правителя, і вже тим більше слабка жінка, у якої не було навіть чоловіка, який міг її захистити. Софія кориться наказом імператора, благаючи Бога про те, щоб він не залишив їх у цей важкий час.

Вона розуміє, що імператор неодмінно поцікавиться, яким богам приносять жертви вона і її дочки. Вона не збирається брехати і прекрасно розуміє, що піде за її правдивим відповіддю.

Але вона не біжить, не просить Бога позбавити її сім'ю від мук, а просить тільки про те, щоб Господь укріпив її серце і серця її дочок і і не дав їм злякатися страждань і смерті. Адже дарували же Всемогутній цю милість сотням їх понівечених і закатованих одновірців!

І ось жадана для багатьох громадян імперії аудієнція в палаці. Світський розмова, питання про віру і відповідь Софії:

- Я християнка - ось те дорогоцінне ім'я, яким я можу похвалитися.

Фактично цими правдивими словами римлянка підписує собі і дочкам смертний вирок. Але імператор Адріан «надає милість», відправивши їх погостювати у однієї знатної жінки на ім'я Палладія і сподіваючись, що своїм красномовством і хитрістю вона зможе переконати християнок відректися від своєї віри.

Але у Палладін Софія день і ніч повчає дочок і стверджує в вірі. Що б зробила на її місці «мирська» жінка? Зважилася б на втечу або підкуп? А може, заради кількох десятиліть життя, збрехала б імператору, принесла б на вівтар Юпітера або Юнони покладені жертви і переїхала в інше місто?

Але для Софії брехня неприйнятна. Як вона після стане дивитися в очі тим, кого день за днем ​​називала братами і сестрами у Христі? Якими словами виправдається перед Господом після своєї смерті? Як зможе одним словом і вчинком перекреслити все своє життя, все виховання дівчаток? Який приклад подасть недавно хрест людям? Невже через неї і її дочок християн звинуватять в невірності свого Бога?

І ось мати, яка завжди дбала про своїх дочок і дала їм життя, тепер готує їх до смерті і бажає їх смерті.

- О, дочки мої прекрасні! Згадаєте мої хвороби при народженні вашому, згадайте труди мої, в яких я вигодувала вас, згадайте слова мої, якими я вчила вас страху Божого, і утіште мать вашу в її старості вашим мужнім сповіданням віри в Христа. Для мене буде торжество, і радість, і честь, і слава серед усіх віруючих, якщо удостоюся я іменуватися матір'ю мучениць, якщо я побачу ваше доблесне за Христа терпіння, тверде сповідання Його святого імені і смерть за Нього.

Насилу можна уявити собі, як розривалося серце матері, коли вона вимовляла ці слова! Важко, майже неможливо винести тілесну смерть своєї дитини, особливо коли знаєш, що в твоїх силах запобігти їй.

Але набагато страшніше для Софії можливість духовної смерті хоча б однієї з дочок, якби вона побоялася страждань і відреклася від Христа.

Виховані на Священних книгах і тверді в вірі, дівчатка дочки зрозуміли свою матір. Можливо, іноді вона залишала їх, щоб на самоті поплакати, помолитися Господу і зміцнити саму себе, щоб не піддатися спокусі і не відступити від віри. І тоді сестри розмовляли між собою, зміцнюючи один одного.

Мати і сестри до кінця залишилися єдині в своїй вірі. Вони діяли в любові і взаєморозуміння, і в цьому була їхня незламна сила.

Коли вони знову прийшли до палацу, Адріан вирішив поговорити з кожної дівчинкою окремо. Він бачив (і напевно це підтвердили розповіді Палладін), що Софія точно не зречеться Христа. Але ж її дочки ще малі, і їх легше буде умовити або в крайньому випадку залякати. До того ж легше переламати окремі соломинки, ніж розламати цілий віник.

Спершу правитель говорив зі старшою - Вірою. Вона відмовилася принести жертву богині Артеміді, і імператор звелів катувати дівчину. Їй відрізали груди, але замість крові з них минув молоко. Віра не відреклася. Її поклали на розпечену залізну решітку, але молитва врятувала її від опіків. Кинули в казан з киплячим маслом і смолою - і звідти вона, зцілює Господом вийшла неушкодженою. Тоді імператор звелів її обезголовити.

Перед смертю дівчина просила помолитися за неї і нагадала сестрам, що у них одна мати і один Батько і що вони теж повинні бути мужні.

- Нехай буду я для вас прикладом, щоб і ви обидві йшли за мною до кличе нас Нареченому нашому.

Потім була черга Надії. Спочатку е кинули у вогонь, з якого вона вийшла неушкодженою, а потім повісили на дерево і стали стругати тіло залізними кігтями.

- Христос моя допомога. і я не тільки не боюся борошна, н бажаю її, як солодощі райського ... Тебе ж, мучитель, очікує борошно в пеклі вогненної разом з бісами, яких ти вважаєш за богів, - говорила дівчинка і молилася.

Адріана зачепили ці слова, і він велів зняти Надію з дерева і кинути в котел, як Віру. Та тільки-но мучителі підійшли до котла, як він розтопився, і киплячі смола і масло окропили самих мучителів Надії.

Розлючений імператор звелів відрубати Надії голову. Як і старша сестра, дівчинка попросила матір молитися за неї і, поцілувавши на прощання молодшу сестру, сказала:

- Не залишайся тут ти, сестра, постанемо разом перед Святою Троицею.

Адріан не пощадила і Любов, яка була зовсім дитиною. Спочатку її розтягнули на колесі і били палицею, потім кинули знівечену дитину в піч. За Божої благодаті з неба зійшла роса, яка загасила вогонь. Причому іскри з силою вилетіли з печі і обпекли нелюдського імператора.

В помсту він велів свердлити тіло дівчинки залізними свердлив і, нарешті, обезголовити.

Софії же Адріан «милостиво» дарував життя. Вона мовчки забрала тіла своїх дочок і з пошаною поховала на пагорбі за містом. Три дня Софія провела поруч з могилою, молячись Богу і завдяки Його за те, що Він зміцнив її дочок і не дав відректися від віри, і померла. Християни поховали її тіло поруч з дочками.

Софія не зазнала тілесних страждань, але можна уявити собі, як терзали її серце, коли вона бачила муки улюблених дочок і боялася, як би вони не відступили від Христа.

«... Ці подвиги перевершують всяка природа і всякий порядок речей, щоб ти переконався, що це - справи благодаті Божої», - писав Іоанн Златоуст про тортури, яким піддавали християн.

Матері і трьом сестрам вдалося винести ці муки і до кінця залишитися вірними християнками. До цього подвигу їх підготувало мудре виховання матері. Утриматися допомогла щира віра, міцна надія і нелицемірна любов. Чотири чесноти, імена яких носили ці мужні християнки.

Мучениця ВІРІ, Надії, Любові та СОФІЇ
Тропар, глас 4

Буде вельми радіти Церква первородних, / і свеселітся приймаючи матір про чадех звеселяючий, / яже, яко мудрості тезоіменитого, / потрійним Божою чеснотою равночісленния породи. / Тия з мудрими дівами дивиться уневестівшіяся Нареченому Богу Слову. / З нею і ми духовне в пам'яті їх свеселімся, кажучи: / Трійці поборниці, / Веро, любові і надії, / в вірі, любові і надії затверджуйте нас.

Кондак, глас 1

Софії честния священне гілля / Віра і Надія і Любов показавшеся, / мудрість обуіша еллінських благодаттю, / і які постраждали, і победоносіци явівшеся, / вінцем нетлінним від всіх Владики Христа увязошася.

Величання мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії

Величаємо вас, святі мучениці, Веро, Надії, Любові та Софії, і шануємо святі страждання ваша, яже за Христа зазнали есте.

Молитва мученицям Вірі, Надії, Любові та матері їх Софії

Про святої і достохвальния мучениці Веро, Надіє і Люби, і доблесних дочок мудра мати Софії, до вас нині притецем зі старанних молитов; що бо більше можливий предстательствоваті за нас перед Господом, аще не віра, надія і любов, три ця краеугольния чесноти, в них же образ нареченния, самою вещію тия явісте! Ублагаєте Господа, та в скорботах і напастях невимовною благодаттю Своєю покриє ни, врятує і збереже, як благий є і чоловіколюбець. Того славу, яко сонце незаходимого, нині зряще светолепну, утверди нам у смиренних молінь наших, нехай простить Господь Бог гріхи і беззаконня наші, і хай помилує нас грішних і недостойних щедрот Його. Моліть убо про нас, святої мучениці, Господа нашого Ісуса Христа, Якому славу возсилаємо з безначальним Його Отцем і Пресвятим і Благим і Жівотворящеім Його духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Вконтакте

Що жили у 2 столітті і мученицьки померли за свою віру. 30 вересня по новому стилю Православна церква згадує святих мучениць-отроковиць разом з їхньою матір'ю.

У російській народною традицієюдовго зберігалися звичаї, яких дотримувалися в це свято, названий в народі всесвітня бабські іменини, Дівочий день або всесвітня бабина вити.

Історія

Перші відомі життєпису святої Софії і її дочок відносяться до 7-8 століть. Вони були складені на грецькій, болгарською, вірменською, грузинською і латинською мовами. На старослов'янську житіє перевели з грецької до 9 століття.

У грецькому варіанті Віра, Надія і Любов іменувалися відповідно Пістіс, Елпіс, Агапе. Ці імена можна побачити на деяких іконах святих. Грецьке ім'я Софія, що означає «мудрість», в перекладі збереглося.

Найбільш повне житіє великомучениць складено фахівцем з церковної історії архієпископом Чернігівським Філаретом (Гумилевським).

Церковного свята сходить до часів правління римського імператора Адріана, а це 117-138 роки. Християнка Софія з чоловіком і трьома дітьми жили в Мілані. Будучи забезпеченою, сім'я постійно займалася справами милосердя.

Дітей виховували в християнських чеснотах, їх вчили цінувати не матеріальні блага, а діяльно і з любов'ю ставитися до ближніх. Дівчатка знаходили приклади для наслідування в поведінці батьків, черпали знання і мудрість з Священних книг.

Залишившись вдовою, Софія роздала майно бідним і вирушила з дочками в Рим. Дізнавшись з донесень про благочестивого життя цієї сім'ї і непохитній вірі в Христа, Імператор наказав привести Софію з дітьми до палацу.

Знаючи, як надходили з християнами в язичницької Римської імперії, передбачаючи випробування, мати закликала дочок не зрікатися від віри ні за яких обставин і молитися Всевишньому про дарування сил перенести всі муки.

Прибувши до Адріану, святі відкрито оголосили себе християнами і відмовилися принести жертви язичницької Артеміді. Сподіваючись напоумити Софію і її дітей, імператор поселив їх до знатної жінці Палладін, язичниці. Тієї ніякими хитрощами не вдалося схилити сімейство до зречення від Христа.

По закінченню трьох днів Софія з 12-річною Вірою, 10-річною Надією і 9-річною Любов'ю знову стояли перед імператором. Він наказав привести їх на бесіду по черзі.

Спочатку говорили з Вірою - старшою сестрою. Вона вражала правителя своєю твердістю і розумними відповідями. Тоді дівчинку піддали катуванням, відрізаючи частини тіла; поклали на розпечену решітку, кинули в палаючу піч і киплячий казан зі смолою.

Свята була непошкоджена і радісно сприймала все борошна. Під час страти мати підтримувала дух дочки і разом з нею молилася Господу зміцнити сили у випробуваннях. Після звірячих мук Віру обезголовили.

За прикладом старшої сестри Надія не відреклася від Єдиного Бога. Її теж били і здирали шкіру залізними кігтями, прив'язавши до дерева. Потім, неушкоджену, кинули у вогонь, котрий залишив на її тілі слідів.

Після цього хотіли убити її в котлі з киплячою смолою, але котел лопнув і обпік мучителів. Тоді дівчинці теж, як і сестрі, відрубали голову.

9-річна Любов зазнала не менше страшні катування. Її прив'язали до колеса і били палицями, після чого безуспішно палили на багатті і, зрештою, теж відрубали голову.

Всі тортури відбувалися на очах у матері, яка до кінця витерпіла душевну муку і разом з дітьми молилася своєму Богу. Останки своїх дочок Софія поховала 30 вересня на пагорбі у 18-го стовпа на Аппієвій дорозі, в передмісті столиці імперії.

Три дня вона молилася про дітей на їх могилі, а потім тихо померла. Християни поховали її тіло біля місця поховання Віри, Надії і Любові.

Подвиг віри трьох дівчаток і їх матері Софії залишився в пам'яті людей і передавався з покоління в покоління.

У 8 столітті за папи Римського Павла I святі мощі Віри, Надії, Любові та матері їх Софії перенесли в нову Святого Сильвестра на Марсовому полі в Римі, а в 777 році - до Франції, в бенедиктинському абатство г.Ешо, що недалеко від Страсбурга. Невелика частина мощей залишилася в монастирі святої Іуліі.

Святу Софію стали вважати покровителькою абатства. Паломники з усього світу приїжджали поклонитися мощам святих Віри, Надії, Любові та їх матері. У 1143 році ігуменею обителі був побудований готель для численних паломників.

За часів французької революції монастир розорили, а мощі зникли. Відновлення збереглася в колишньому абатстві церкви Святого Трохима почалося в 1898 році. У 1938 році єпископ Шарль Руш з Риму привіз в Ешо частки мощей святої Софії.

Одну з них поклали в розписаний зображеннями епізодів з життя святих отроковиць і їх матері саркофаг 14 століття (в ньому зберігалися до зникнення святі мощі Софії і її дівчаток). Інша частка мощей була запечатана в релікварій. Тут зберігаються мощі і в наші дні.

Святкуючи пам'ять святих мучениць Віри, Надії, Любові та Софії, їх матері, ми святкуємо торжество християнських чеснот, прагнемо любити один одного і любити Бога, щоб навколишній світ став добрішим.

Згадуємо стійкість віри одних з перших християн - вдови Софії і її дітей, жахаючись пережитим ними нелюдським мукам і розуміючи, що сила не в тілесній мощі, а в низхідній на віруючих благодаті Святого Духа.

Ця благодать і піднімає людський дух над усім мирським, творить чудеса.

30 вересня особливо вітають всіх, хто носить ім'я Віри, Надії, Любові, Софії. Святі мучениці є їх небесними покровителями.

На Русі цей день вважався «жіночими іменинами», або «Вселенської бабьей витью». Починався він з плачу. Згадуючи святих Софію і її дітей, оплакували їх муки, а також свої біди родичів, близьких. Вважали, що плач вбереже сім'ю на весь рік від великих і малих неприємностей. Дівчата і хлопці збиралися в цей день на своєрідні посиденьки, де намагалися знайти свою другу половинку.

Заміжні жінки в церкві купували три свічки, дві ставили перед образом Спасителя, а третю брали додому. Опівночі її закріплювали в середині круглого хліба і читали поспіль 40 раз про мир і злагоду в домі. Вранці всім членам сім'ї роздавали по шматочку короваю.

Ікона і її значення

Образ Святих сестер і матері їх Софії в Православ'ї один з найбільш шанованих. У православного іконопису найчастіше в центрі знаходиться молодша з отроковиць Любов, навколо неї стоять сестри, а ззаду - їх мати.

Софія зображена вкриває, що обіймає дітей або вказує шлях. Сестри найчастіше тримають в руках хрест як символ мучеництва. На деяких іконах Віру зображують з Євангелієм в руках, Надію - з лампадою, Любов - з сувоєм, а їхня мати Софію - з хрестом.

Зазвичай одягу у великомучениць червоного кольору, що символізує пролиту кров. Є й поодинокі, іменні, ікони. Удома їх найдоречніше зберігати поруч зі збірним образом чотирьох мучениць.

У західній іконопису Віру, Надію і Любов зображують дорослими дівчатами - символами чеснот християнства. Віру часто на іконах пишуть з хрестом в руках, Надію - тримає якір, а Любов - оточену маленькими дітьми.

Святих Віру, Надію і Любов, а також їх мати Софію шанують в Православної церквишироко. Імена мучениць мають символічне значення:

• Софія означає «мудрість Божа», Вона є матір'ю християнських чеснот віри, надії і любові.
• Віра - це впевненість в тому, що доля людини, покладених Богу, На благо і порятунок самої людини. Це єднання з Богом, довіру до Божих дарів, переконаність в Його силі і милості.
• Без надії не може бути віри, Так як це є переживання впевненості в повсюдної і щохвилинної Божий захист, якщо ми дотримуємося Його заповідей.

для християнина - це те, в чому полягає сенс людського життя. Вона визначає відносини людей один з одним, ставлення до Бога і до себе як творіння Божого і Його образу. Саме любов вважав апостол Павло головною з усіх чеснот:

«Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, все зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить.

Ніколи любов не перестає, хоча і пророцтва припиняться, і мови замовкнуть, і знання скасується. »

Найбільш шанована в наш час ікона Віри, Надії, Любові та їх матері Софії (17 століття) була написана Карпом Золотарьовим і знаходиться в Смоленськом соборі Новодівичого монастиря (Москва).

У Троїце-Сергієвій Лаврізнаходиться нині образ святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії, що датується 15 століттям.

Помолитися перед іконою можна в храмах в ім'я сестер-великомучениць і їх матері в Санкт-Петербурзі, на Міуському кладовищі в Москві, в Кірові, Дніпропетровську, Казані, Бобруйську, В'ятці і багатьох інших містах.

Про що їм моляться?

Про що ж моляться перед образом мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії? Ця є однією з «Сімейних».

• До неї звертаються з молитвою про зміцнення сім'ї, про взаєморозуміння між батьками і дітьми, про здоров'я дітей і їх благополуччя.
• Перед святим образом просять уберегти сім'ю від недоброзичливців, дітей - від поганого впливу.
• Допомагають святі мучениці жінкам в їх проханнях про дарування гарного чоловіка, зачатті довгоочікуваних дітей, благополучних пологах, зцілення жіночих хвороб і захворювань суглобів.
• Свята мучениця Софія, яка пережила втрату чоловіка і одна виховувала дітей, а потім стала свідком їхньої смерті, позбавить від скорботи і смутку через втрату близьких, зміцнить у вірі, допоможе знайти вихід з важких ситуацій.
• По вірі ікона дає сили протистояти життєвим негараздам ​​і приймати мудрі рішення.
• Мучениці Віра, Надія, Любов та Софія також є небесними Заступниця за всіх своїх тезок в їх життєвих потребах.

молитва

Вас, святої мучениці Веро, Надіє і Люби, славимо, величаємо і прославляємо, купно з мудрою матерію Софією, їй же поклоняємося, яко образ богомудраго піклування являющей. Умоли, святая Веро, Творця видимих ​​і невидимих, та віру міцно, неблазненну і непорушності подасть нам. Заступайся, святая Надіє, перед Господом Ісусом за нас грішних, та надія на благо не отженет від нас, і від усякої скорби і потреби та позбавить нас. Ісповеждь, святая Люби, Духу істини, Утішителю, напасті та печалі наша, так Тієї понад солодкість небесну ніспослет душам нашим. Допоможи убо в бідах наших, святої мучениці, і купно з мудрою матерію вашою Софією, моліть Царя царів і Господа над панами, нехай збереже під покровом Церкву Свою святу. Зі сльозами розчулено припадають до вас, вашого теплаго заступництва перед Богом усередині молимо, купно з вами і з усіма святими підносьте і препрославім пресвяте і велике ім'я Отця і Сина і Святого Духа, Предвечнаго Владики і благих Содетель, нині і повсякчас, і на віки віків . Амінь.